Відповіді на популярні запитання щодо дефіциту йоду

В Україні проблема дефіциту йоду в харчуванні досі залишається актуальною. Сьогодні менше 30% домогосподарств в Україні використовують в харчуванні йодовану сіль (в інших країнах СНД - 80-90%). Така ситуація може бути пов’язана з тим, що у багатьох магазинах, особливо в сільській місцевості та віддалених районах, у продажу просто немає йодованої солі.

Натомість, в  інших країнах вже прийняті необхідні закони або інші нормативні акти, що роблять обов'язковим йодування найбільш часто споживаних сортів і типів солі.

Наталя Спалєк - лікар-лаборант-цитолог Медичної лабораторії CSD, відповідає на найпоширеніші запитання щодо дефіциту йоду:

Які симптоми дефіциту йоду?

У дефіциту йоду насправді немає симптомів: недарма його називають «прихований голод». Часом, в якості ознак йодного дефіциту наводять симптоми гіпотиреозу (зниження функції щитоподібної залози). Дійсно, при дуже вираженій і тривалій нестачі йоду в харчуванні можливий розвиток гіпотиреозу, тому що щитоподібній залозі просто не буде вистачати будівельного матеріалу (йоду) для синтезу гормонів. Однак при нинішньому рівні дефіциту йоду в харчуванні українців (легкому і помірному), справа до гіпотиреозу майже ніколи не доходить, тому що щитоподібна залоза має гарні компенсаторні механізми для функціонування в умовах йодного дефіциту. До речі, розвиток зоба (збільшення щитовидної залози) - це теж компенсаторний процес. За рахунок збільшення маси залози збільшується поглинання йоду з крові і синтез її гормонів. Таким чином, розвиток зоба є одним з найбільш важливих симптомів йодного дефіциту.

Чи правда, що за допомогою «йодної сітки» можна визначити нестачу йоду в організмі?

Ніякого зв'язку між швидкістю зникнення йодної сітки на шкірі і нестачею йоду в організмі не існує. Також немає надійних лабораторних методів визначення дефіциту йоду у конкретного пацієнта.

Як визначають, що у людей, проживаючих у певних країнах або регіонах, є дефіцит йоду в харчуванні?

Для цього періодично проводяться масові обстеження населення. Найбільш надійним методом оцінки йодного дефіциту є лабораторне визначення йоду в сечі, тому що майже 90% йоду, який надійшов із їжею, виводиться через нирки з сечею. Для виявлення йодного дефіциту беруться усереднені дані (медіана) концентрації йоду в сечі, отримані при обстеженні сотень і тисяч жителів. За даними обстежень, проведених в Україні за останні роки, в переважній більшості регіонів країни існує природний йодний дефіцит. Це обумовлює необхідність проведення йодної профілактики у всього населення країни.

Які продукти харчування багаті йодом? Чи можна за допомогою цих продуктів нормалізувати надходження йоду з харчуванням?

Йод у великих (навіть часом дуже великих) кількостях присутній в ряді морських водоростей, наприклад в морській капусті (ламінарії). Раніше йод навіть добували в промислових масштабах з цієї водорості. Ще велика кількість йоду міститься в морській рибі і морепродуктах (креветках, мідіях та інших дарах моря). Але вміст йоду в рибі і морепродуктах досить мінливий (залежить від місця вилову або штучного розведення). Крім того, щоб отримати достатню кількість йоду з риби і морепродуктів їх треба споживати щодня в досить великій кількості (300-500 г, а то і більше). Серед жителів десятків країн світу тільки японці можуть похвалитися високим споживанням йоду з повсякденних продуктів харчування, включаючи ламінарію. Ми теж можемо спожити майже тижневу «дозу» йоду, повечерявши  в японському ресторані.

Пишуть, що йодована сіль нестабільна при нагріванні (приготуванні гарячих страв) і має короткі терміни зберігання (3-4 місяці).

Походження міфу про нестабільність йоду в солі криється в недавньому минулому. Дійсно, до кінця 1990-х років при виробництві йодованої солі використовувався нестабільний йодид калію (KI). Однак відповідно до Держстандарту, прийнятому в 2000 році, для збагачення солі в даний час використовується набагато стабільніший йодат калію (KIO3). Крім того, майже в 2 рази (з 23 до 40 мг / кг) було збільшено масовий вміст йоду в солі. Йодат калію стійкий при нагріванні і у вологому кліматі. Він не розкладається на світлі і збагачена ним сіль не вимагає спеціальної упаковки.

Дійсно, при приготуванні гарячих страв відбувається втрата від 20 до 50% йоду. Але і залишається його в приготованих продуктах достатньо, щоб задовольнити потребу організму в цьому мікроелементі.

У цьому і є перевага йодованої солі перед усіма іншими методами профілактики - передозування йоду при використанні якісної йодованої солі просто виключене (для цього потрібно з’їсти більш ніж 50 грамів солі), а при споживанні звичайної кількості солі (від 5 до 10 грамів) потрібну кількість йоду в харчуванні буде гарантовано.

Чи є морська сіль природно йодованою?

Це не так. Хоча в морській воді, при упарюванні якої отримують сіль, дійсно міститься певна кількість йоду, проте в процесі випарювання, очищення та сушіння цей йод практично весь втрачається. В одному грамі морської солі міститься тільки близько 1 мкг йоду, а в йодованій - 40 мкг. Однак у продажу також є йодована морська сіль. Ця сіль поєднує особливості смаку морської солі і корисність йодованої.

Часто пишуть, що йодовану сіль не можна використовувати для домашнього консервування, засолювання сала або риби. Чи це так?

15-20 років тому для збагачення солі використовувався йодид калію. Ця речовина, на відміну від йодату калію, дійсно мога впливати на якість засолювання. Крім того, в якості стабілізатора йодиду калію в сіль раніше додавали іншу хімічно активну речовину - тіосульфат натрію. У сучасній солі, збагаченій йодатом калію, ці речовини більше не присутні. Значить, не буде і проблем. І практика це підтверджує. У ряді країн СНД (Вірменія, Азербайджан, Грузія, Казахстан, Туркменія) в продажу є тільки сіль, збагачена йодатом калію. Населення цих країн також захоплюється домашнім консервуванням, як і українці. Скарг на погіршення якості солінь звідти не надходило.

У чому небезпечність дефіциту йоду?

Раніше найбільш типовим проявом йодного дефіциту вважався зоб. Так як підвищена його поширеність обмежувалася певними географічними зонами, такий зоб називали «ендемічним», тобто, властивим певній місцевості. Однак дослідження останніх двох-трьох десятиліть показали, що дефіцит йоду поширений набагато ширше, ніж ендемічний зоб. Більш того, навіть невеликий дефіцит йоду в харчуванні може призводити до субклінічних (тобто безсимптомних) порушень функції щитоподібної залози і зниження продукції її гормонів. Особливо часто ці порушення виникають під час вагітності, коли потреба організму в йоді різко зростає: йодом необхідно ділитися зі зростаючим плодом. Ось тут і виникають проблеми. Навіть при не дуже великому зниженні рівня гормонів щитоподібної залози може порушуватися розвиток мозку у плода. При різкому дефіциті йоду підвищується ризик важких порушень росту і розвитку дитини - кретинізму. При більш легкому йододефіциті існує високий ризик мінімальних порушень мозкової діяльності, які можуть, наприклад, проявлятися в помірному зниженні (на 10-15 одиниць) показників інтелектуального розвитку (Intelligent Quotient, IQ) дитини. Зовні це може ніяк не виявлятися, але швидше за все така дитина буде мати проблеми з навчанням.

Чи є надійні альтернативи йодованої солі?

Історія йодованої солі налічує вже близько 100 років. Вперше її стали використовувати на початку 1920-х років в Швейцарії і США. Уже багато десятиліть в цих країнах рідко виявляють захворювання, пов'язані з йодним дефіцитом. За останні два десятиліття десятки країн світу, включаючи такі багатонаселені держави як Китай, Індія, Індонезія, стали активно впроваджувати програми обов'язкового йодування солі. Наприклад, в Китаї більше 90% всіх сімей використовують в харчуванні тільки йодовану сіль, в середньому показник IQ у дітей за останні 15 років зріс на 5-10%.