Дігоксин

Дігоксин - серцевий глікозид, що отримується з листя наперстянки. У медицині даний препарат застосовується більш 200 років. У сучасній лікувальній практиці дігоксин призначається при застійній серцевій недостатності, надшлуночкових тахікардіях, фібриляції і тріпотінні передсердь. Він чинить позитивний інотропний вплив на серцевий м'яз (збільшує силу скорочення), знижує активність синоатріального вузла, уповільнює проведення імпульсу через нього і зменшує частоту серцевих скорочень.

При пероральному прийомі препарат швидко всмоктується в кишечнику. Його біодоступність становить 75-95%. Після абсорбції 20-25% дігоксину зв'язується з білками крові. Мінімальна кількість препарату метаболізується в печінці і просвіті кишечника. Із сечею виводиться 50-75% незміненого глікозиду. Період напіввиведення дігоксину становить 36-48 годин при нормальній функції нирок і 3,5-5 днів у пацієнтів з нирковою недостатністю. Дігоксин здатний накопичуватися в тканинах. Стабільний рівень препарату в крові досягається через 1-2 тижні регулярного прийому.

Лікування дігоксином проводять в два етапи: насичення (дигіталізація) тканин серця з дозою препарату 0,75-1,5 мг і підтримуюча терапія (0,125-0,5 мг на добу) для збереження стабільної концентрації препарату в організмі. Терапевтичний рівень дігоксину в крові знаходиться в межах 0,8-2,0 нг/мл, концентрація більше 2 нг/мл є токсичною. У 10% пацієнтів (особливо з гіпокаліємією, гіпомагніємією, гіпоксією, захворюваннями серця і гіперкальціємією) токсичний ефект від прийому препарату може виникнути при його рівні в крові менше 2 нг/мл.

Терапевтична доза дігоксину дуже невелика, і будь-яке підвищення його рівня в сироватці крові може призводити до інтоксикації. Симптоми отруєння: нудота, блювота, запаморочення, головний біль, переднепритомний стан, дезорієнтація, галюцинації і напади в поєднанні з порушеннями серцевого ритму, "миготіння мушок" в очах та інші порушення зору.

Загрозливі для життя шлуночкові аритмії можуть виникнути на будь-якій стадії гострої інтоксикації. Безсимптомний період гострого отруєння до появи симптомів може тривати кілька годин. При інтоксикації першими зазвичай виникають шлунково-кишкові порушення.

Глікозидна інтоксикація частіше спостерігається у літніх людей. Клінічну картину отруєння можна сплутати з гастроентеритом або грипом. На тлі підвищеної концентрації препарату в крові може виникнути будь-який варіант аритмії, але для хронічної інтоксикації більш характерні шлуночкові аритмії. Стан посилюють супутні захворювання (захворювання серця, патології нирок і печінки, гіпотиреоз, хронічна обструктивна хвороба легень), електролітні порушення (гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія) і гіпоксія.

Токсичні властивості дігоксину посилюють деякі лікарські препарати: індометацин, кларитроміцин, еритроміцин, аміодарон, верошпірон, хінідин, прокаїнамід, бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів. Порушення екскреторної функції нирок і дефіцит маси тіла впливають на всмоктування і засвоюваність дігоксину у літніх людей, що призводить до інтоксикації при збереженні терапевтичної концентрації препарату в крові.

Для лікування глікозидної інтоксикації застосовують антидоти (унітіол, ЕДТА (етилендіамінтетраоцтової кислоти), антитіла до дігоксину), проводять симптоматичну терапію.

Для чого призначають дослідження?

1. Для моніторингу дигіталізації (насичення тканин серця);

2. для підбору індивідуальної дози насичення препарату і її корекції;

3. для діагностики дігоксинової інтоксикації.

Метод дослідження

Імунохемолюмінісцентний аналіз

Біоматеріал дослідження

Кров (сироватка)

Як правильно підготуватися до дослідження?

1. Натщесерце (8-12 годин голодування); для дітей до двох років можливе голодування протягом 2-3 годин.

2. За добу виключити фізичні та емоційні навантаження, перегрів та переохолодження, порушення режиму сну, авіаперельоти, інструментальні методи дослідження (УЗД, рентген та ін.), фізіотерапевтичні процедури, масаж, прийом алкоголю та медикаментів (останнє – тільки за погодженням з лікарем!). Якщо виключити прийом ліків неможливо, необхідно про це повідомити при оформленні замовлення в лабораторії.

3. За годину перед забором крові не можна палити.

4. У день дослідження допускається вживання невеликої кількості води.

5. Перед маніпуляційними процедурами слід прийняти зручну позу, розслабитися та заспокоїтись.

6. Аналіз на дігоксин рекомендується брати через 6-8 годин після введення препарату.

Що може впливати на результат?

• Рівень дігоксину в крові підвищується при нирковій та печінковій недостатності, прийомі хінідину, верапамілу, аміодарону.

• Концентрація препарату знижується при одночасному прийомі проносних, антацидів, рифампіцину, а також засобів, що містять алюміній, вісмут, магній.

• Ендогенні дігоксиноподібні речовини можуть призводити до хибнопозитивних результатів аналізу у людей, які не приймають дігоксин. Це можливо при уремії, предагональних станах.

Синоніми 

Дігоксин

"Новодигал"

Digoxin, Cardoxin, Digitek, Lanoxicaps, Lanoxin

Що означають результати? Референтні значення

• При застійній серцевій недостатності рекомендована концентрація препарату в крові повинна знаходитися в межах 0,5-0,8 нг/мл, при аритміях - 1,5-2,0 нг/мл. Підтримуюча доза підбирається індивідуально з урахуванням переносимості препарату, супутньої патології і терапії.

• При концентрації більше 2,0 нг/мл високий ризик розвитку інтоксикації.

• У 10% випадків глікозидна інтоксикація виникає при концентрації препарату в крові нижче 2,0 нг/мл.

Референтні значення:

0,9-2,0 нг/мл

Хто призначає дослідження?

Кардіолог, терапевт, лікар загальної практики, педіатр.